Чоповичі



ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ СЕЛИЩА ЧОПОВИЧІ

     Чоповичі – селище міського типу, що входить до складу Малинського району Житомирської області.

     Чоповичі розташовані на лівому березі р.Ірша, за 25 км від Малина, в тому місці, де в Іршу впадають притоки її Перегорщ і Чоповка.

     Чоповичі одержали цю назву від першого володаря цих місць Гната Чопа, якому за військові подвиги ці землі були дані польськими королями (роки 1467-1548).

     Нащадки Гната Чопа визначають себе, як такими, що належать до привілейованого класу околичної шляхти. (Околична шляхта – це ополячені дворяни, які зберігали корінні риси руського походження).

ЧОПОВИЧІ В ДОЖОВТНЕВІ ЧАСИ

     З архівних документів відомо, що чоповчани управлялися декількома старшинами, які обиралися. Старшинам доручалося збереження і видача громадських складок, а також збереження грамот, що стверджували предків в їх перевагах. Крім грамот Олександра і Сігізмунда І, вони мали грамоти більш давні, що пожалувані були чоповчанам (мабуть і скуратовцям і меленівцям). Руськими князями ще в часи удільного періоду Київської Русі (роки 1054-1236).

     Згадані вище документи Гнат Чоп подавав великим князям Литовським Олександру і Сігізмунду Казимировичам, які на основі їх підтвердили чоповчанам права на землі, зачисливши до складу землян. Ці права ще раз були підтвержені Грамотою Владислава IV (1595-1648рр).

     Чоповчани за цими грамотами, як члени князівської дружини, одержали помістя (землі) і зобов'язані були з'являтись особисто або доставляти певне число людей на війну.

     З 1569р., коли руські області були приєднані до польської корони, земяни були зачислені до польської шляхти.

     У період визвольної війни під проводом Хмельницького був зруйнований Овруцький замок, у якому зберігалися, в числі інших документів, документи Чоповських. Документи загинули. Цих хотів скористатись Овруцький староста Франціск Потоцький, з тим, щоб позбавити чоповських шляхетських прав.

     Самуїл, Андрій і Тимофій Чоповські відправляються відшукати копії своїх документів в метриці коронній. Пошуки виявились успішними. В 1685р. вони добились від короля Іоана III, брата Сігізмунда III, остаточного визнання за ними шляхетського звання і підтвердження попередніх великокнязівський грамот. Ця підтверджуюча грамота надрукована в "Архиве Юго-Западной Росии" (часть 4, том I, стр. 182). Там записано: "Игнат Чоп показывал королям Александру и Сигизмунду документы, по коим чоповцы владеют землями. Король Иоан III утверждает за ними эти земли в таких пределах:
     "Начиная от реки Ирши, мимо грунтов Меленевских понад другою речкою Рубежницею, Сушею, аж на Мохнатую лозку и Белый камень, выходящею под самую деревню благородных Войнаровский, называемую Войнаровкою. Грунта Скуратовских и деревни Липлян – границы благородных Ельцов и деревни Головки – аж до Ирши-реки. По другую сторону Ирши грунт, называющийся Угольцем, упирается в границу благородного Журба и в деревню Гуну, с каковых земель не полагалось другой повинности, кроме: две служби конныя и вооруженныя, чтобы были всегда готовы по первому требованию Речи Посполитой". Після третього поділу Польщі, коли Волинь відійшла до Росії, все ж Чоповські герольдією Урядового Сенату в дворянстві не були затверджені, тому що поданідокументи свідчили про права лише на землі, а не особисті. Пізніше чоповські були причислені до міщанського стану.

     У 1847р., як про це свідчать архівні матеріали, на землях Чопович було 283 сім'ї. Дворян Чоповських і 84 сім'ї дворян інших прізвищ (Барановських, Білошицьких, Васьковських і др). У 1885р. в Чоповичах православного населення нараховувалося 4920 чоловік, в тому числі 77 селян, кріпаків, що були у поміщика Богдановича, який продав у 1867р. чоповицькій громаді всі свої в Чоповичах поміщицькі права і землі. У Чоповичах тоді були такі заводи: 2 шкільних, 1 цегляний і 1 для виготовлення свічок.

     Відомо, що поміщик Богданович на річці Ірша побудував водяний млин, залізоплавильний завод у Гуті Чоповській, скляний завод у с.Устинівці.

     Відомо також, що до Волині через тутешні землі 42 рази (з 1242 по 1709) проходили татаро-турецькі орди. Татари взяли в полон і кілька десятків жителів Чопович.

     Населення Чопович займалося землеробством, рибальством, мисливством, виготовленням коліс, смоли, доставкою солі з озер і Криму, риби з Дону та хліба з України.

     У статистичному довіднику "Весь Юго-Западный край" за 1913р. написано, що в Чоповичах уже налічувалося 6250 чоловік. Поштове відділення, лікарня. Лікарем був Нудельман З.А., фельдшерами Мастрюков І., Письменний М., акушеркою Бойко-Тарнавська, священиком Ушинський Г.Г.. Двокласним земським училищем завідував Карпенко Д.К.

     Нараховувалось 7 бакалейних лавок, 7 мануфактурних, магазинів залізо-скоб'яних товарів – 2, шкіряних товарів – 2, кредитове товариство, паровий млин, ресторан.

ПЕРШІ РОКИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

     Після вигнання білополяків і придушення контрреволюції в Чоповичах утверджувалась і зміцнювалась радянська влада.

     Першим головою волосного революційного комітету був Миронов Петро Васильович -- 1894р. народження, член РКП(б), а головою комітету незаможних селян – Дідківський Леонід Іванович – 1893р. народження, безпартійний, завідуючим відділом народної освіти – Шоботенко Степан Якимович – 1893р. народження, учитель. У 1921р. у Чоповичах уже нараховувалось біля 2500 господарств і понад 15000 жителів.

     Багато жителів Чопович під час громадянської війни були партизанами, а саме:
Прізвище, ім’я та по батькові
1 Мирутенко Іван Петрович
2 Фещенко Степан Іванович
3 Фещенко Іван Павлович
4 Фещенко Антон Григорович
5 Фещенко Данило Семенович
6 Кононученко Михайло Іванович
7 Кононученко Кость Іванович
8 Мирутенко Олександр Костянтиноьвич
9 Мирутенко Михайло Яковлевич
10 Мирутенко Семен ---
11 Фещенко Андрій Степанович
12 Мирутенко-Чернов Іван Олексійович
13 Лавринович Кирило ---
14 Білошицький Петро Григорович
15 Максименко Федір Романович
16 Шпакович Іван Гнатович
17 Ширченко Іван Данилович
18 Зіневич Федір ---
19 Зіневич Панько ---

     Серед партизанів, що загинули в громадянській війні, були:
Прізвище, ім’я та по батькові
1 Шпакович Федір Олександрович
2 Шоботенко Антон Нечипорович
3 Фещенко Петро Григорович
4 Фещенко Василь Григорович
5 Фещенко Григорій Григорович
6 Філоненко Василь Федорович
7 Конопацький Дмитро Семенович
8 Фещенко Мирон Федорович


ПЕРІОД КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ

     У 1930р. на території села Чоповичі організовуються 4 сільськогосподарські артілі: ім. 8-го березня, "Нове життя", "Жовтень", "Перемога".

     Першим головою правління артілі "Жовтень" був Мирутенко Юхим Петрович, "Нове життя" – Підгаєцький, артілі "Перемоги" – Кириченко Михайло Андрійович.

     Активну участь у колективізації села брав тодішній директор школи Кошелюк Панас Федорович, нині пенсіонер, проживає в селі Мелені.


       

       

       

       

       


Головна

Meta mobilnik Rambler Mail Bigmir Google Ostriv Narod mail.rambler
Copyright © 1998-2006
Всі права захищені
Хостинг от uCoz